Послуги особам, що опинилися у складних життєвих обставинах, зокрема, без постійного місця проживання:

  • психологічна допомога;
  • юридична допомога; 
  • сприяння соціальній адаптації та реабілітації;
  • допомога у працевлаштуванні.

Звертайтесь: (+38)067-540-54-39

 

 ЗАХИСТ БЕЗДОМНИХ ОСІБ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИХ ДІТЕЙ

0873750 prev

Бездомність – це соціальне становище людини, зумовлене відсутністю в неї жилого приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке б вона могла використовувати для проживання/перебування і в якому могла бути зареєстрована.

Тривожною тенденцією в даний час є активне зростання чисельності бездомних громадян та безпритульних дітей, які займаються бродяжництвом. Проблема бездомних громадян та безпритульних дітей в Україні деформує соціальне середовище, руйнує фізичне, психічне та духовне здоров’я людей, знижує їх життєву, громадську та творчу активність, погіршує моральний стан, створює соціальну напругу в суспільстві.

Більшість громадян, схильних до бродяжництва, ведуть протиправний, здебільшого злочинний спосіб життя. Серед них і ті, які були раніше засуджені, хворі на різні інфекційні захворювання (СНІД, туберкульоз, гепатит тощо), зловживають наркотичними засобами, хронічні алкоголіки.

Причинами такої ситуації стало різке зниження доходів та рівня життя населення внаслідок структурних змін у галузях економіки, різкого збільшення наявного та прихованого безробіття тощо.

З метою поліпшення соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей був прийнятий Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», який визначає загальні засади соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві.

Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" визначено коло громадян, яким надаються жилі приміщення позачергово. А саме, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також повнолітнім особам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які не мали жилих приміщень або втратили житло до свого влаштування в заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, передачі під опіку, піклування, після закінчення їх перебування в зазначених закладах, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, під опікою, піклуванням, а також після строкової служби в Збройних Силах України або після відбування покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або арешту, жилі приміщення надаються позачергово.

Питання щодо попередження бездомності серед осіб, які звільняються з установ виконання покарань регулюється Законом України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк". Цим Законом визначено умови і порядок надання соціальної допомоги особам, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також засади участі у їх соціальній адаптації органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і об’єднань громадян.

Одночасно слід повідомити про надання соціальних послуг бездомним та безпритульним громадянам.

Так, відповідними закладами та за їх переважним місцезнаходженням шляхом здійснення соціального патрулювання зазначеним громадянам надаються соціальні послуги, передбачені Законом України "Про соціальні послуги".

Соціальні послуги - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Такі послуги можуть надаватись як на платній, так і на безоплатній основі.

Також, необхідно відмітити, що фінансування заходів, спрямованих на соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітей здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Додаткове фінансування - за рахунок залучення коштів об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, благодійних організацій та фізичних осіб.

Отже, соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітей - це обов’язок держави гарантований Конституцією України.

 

Соціальні причини бездомності

бездомний 1024x438

Причини появи бездомних осіб можна розділити на об'єктивні і суб'єктивні.

До суб'єктивних можна віднести генетичні та біологічні особливості деяких людей, їх схильність до бродяжництва, небажання працювати. Ці люди- потенційні бомжі, і при виникненні певних умов вони ними стають.

Серед об'єктивних причин:

- загострення економічної ситуації,

- політична нестабільність,

- втрата моральних цінностей і орієнтирів.

Умовно бомжів можна класифікувати на 3 основні групи:

1 група - особи, котрі стали на шлях бродяжництва під впливом життєвих і сімейних обставин.

2 група - особи, які втратили житло у зв'язку з перебуванням в місцях позбавлення волі або з обманом при обміні або купівлі-продажу житла, які втратили документи та не мають сил і засобів вийти із життєвої ситуації;

3 група - особи, як правило, у віці, принципово не бажають працювати, схильні до алкоголізму, що продали своє житло або втратили його з інших причин.

Власний вибір послужив причиною відходу на вулицю лише в 7 випадках з 100. Основна маса безпритульних - особи 35-54 роки.

Вікова структура бездомних викликає тривогу тому, що явна перевага в ній не старих людей може розглядатися як потенційний ресурс кримінального світу.

Крім загальних причин найбільш характерними причинами, що збільшують проблему бездомності та бродяжництва, для багатьох країн в даний час є:

- недостатня кількість жителів, брак дешевого житла;

- безробіття, що обумовлює відсутність коштів оплати житла;

-  малий дохід багатьох сімей і окремих громадян;

- соціальне здоров'я суспільства (наявність душевнохворих, осіб з девіантною поведінкою, наркоманів, алкоголіків;

- слабкі можливості реалізації соціальних програм, націлених на надання матеріальної та іншої допомоги малозабезпеченим сім'ям, групам ризику і т.д.

Фактори, що визначають чисельність бездомних

Чисельність бездомних осіб постійно змінюється і визначається, перш за все, трьома основними факторами:

  1. Швидкістю (масовістю) поповнення цієї соціальної групи за рахунок припливу в неї представників інших соціальних груп;
  2. Швидкістю (масовістю) відтоку бездомних в інші соціальні групи і, в першу чергу, швидкістю (масовістю) ресоціалізації бездомних в суспільстві, перетворення їх в рядових обивателів, що мають житло на праві власності або іншому речовому праві;
  3. Смертністю.

Комплексний аналіз причин бездомності та чисельності бездомних показує, що рівень бездомності і тривалість бездомного існування є показником того, наскільки права людини, його свободи та інтереси знаходяться в фокусі політики держави; того, яке місце в системі цінностей еліт, які визначають політику держави, займає людина.

Формування бездомності в масштабах і з особливостями, які притаманні їй сьогодні, свідчить про те, що в країні відсутня продумана державна політика профілактики бездомності, ресоціалізації, соціально-трудової реабілітації, що ці питання не є значущими для влади.

Невиконання сім'єю свого призначення також призводить до різних негативних наслідків, в тому числі до бездомності. В умовах явної недостатності державних і суспільних механізмів захисту прав і свобод людини значення сімейного фактора в кожному конкретному випадку стає вирішальним як в питаннях профілактики бездомності, так і в питаннях ресоціалізації бездомного.

Решта причин бездомності, по суті, є лише приватними проявами спільної дії цих двох причин, і їх швидше можна характеризувати як механізми розвитку проблеми бездомності.